MCU був вагомою частиною мого кіножиття й минулі десятиліття. Численні обговорення, очікування й розбирання теорій, що точилися довкола фільмів усесвіту, давали приємне відчуття причетності до чогось великого й значного. І фінальна дилогія «Месників» та реакція публіки на неї лишень зайвий раз підкреслювали масштаб створюваного командою Кевіна Файґі. Та ось арка завершилася після кількох сезонів і все та ж команда взялася за нову, відкривши її фільмом «Капітан Америка: Чудесний новий світ». І знаєте, цей сезон я пропущу.

Історія новоспечного Кепа розгортається уже після зміни владної верхівки США. Новим президентом стає знайомий нам генерал Росс, який хоч і зголив вуса й урочисто поклявся, що змінився, усе ж має низку старих особливостей. Та що тут приховувати, одну новеньку теж має, адже перетворюватися на палкого червоного велетня той раніше не вмів. Втім, про це він ще не знає, як і про хитрий план вченого, якого він запроторив до вʼязниці багато років тому і весь цей час тихцем експлуатував.

У свою чергу, Сем Вілсон звикається зі своєю новою роллю Капітана Америки. То він розвалює злочинні угрупування у Мексиці, то грізно вривається на засідання оборонного комітету США, то незалежно й необдумано мчить проводити власне приватне розслідування. Що вже й казати про деескалаційну фантасмагорію в Індійському океані, де він також зіграє не останню роль. Паралельно з цим йому сяк-так вдається виховувати нового Сокола, який стає свіжим персонажем для стрічки і своєрідним комікреліфом. А ще «Капітан Америка: Чудесний новий світ» бере на себе важливу роль введення до всесвіту нової Чорної Вдови! Яка, втім, відгонить вторинністю і навіть на ролі супергеройського сайдкіка виглядає мляво. А ще ж нам представляють двох нових лиходіїв і на перестворення Месників натякають, адже треба підсадити аудиторію на гачок нової арки.

«Капітан Америка: Чудесний новий світ» бере на себе надміру багато завдань, намагаючись і низку нових героїв представити, і трансформацію Сема продемонструвати, і ще й видати на екран високооктанову руханку з крутими спецефектами. Як для першого самостійного фільму про одного окремого героя, який до цього завше був на других планах — це однозначне попадання в штангу, яка й так тріщить під вагою зведеної на ній конструкції. Адже за хорошими прикладами далеко ходити не треба, бо і «Перший Месник», і «Залізна Людина», і навіть «Людина-Мураха» були сильними тим, що зосереджувалися на одному конкретному героєві з одним чітким конфліктом, у в рамках якого відбувалося його становлення. І не намагалися за один фільм поставити і центрального героя, і все його оточення до купи.

Втім, технічно стрічка здебільшого вдалася. Актори загалом відіграли добре, спецефектів підвезли на всі гроші й навіть крутого саундтреку додали. У якісь моменти я навіть згадував, що дещо скучив за походами в кіно, де можна відкинутися в кріслі й спокійно жувати попкорн, поглядаючи за карколомним дійством. Та тільки-но підключав критичне мислення, ставало зле. Чого лиш варта сцена, де головний антагоніст фільму вбиває американського військового за 2 м від тренувального полігону серед білого дня і покидає сцену непоміченим. Хоча це ще той фрукт, який так добре прораховує усі ймовірності, що його план провалюється раз за разом просто через добре серце Кепа.

«Капітан Америка: Чудесний новий світ» — це добре зібраний супергеройський фільм, який приємно захоплює бойовими сценами, ситуативними жартами та вдало навіяною напругою… у першій половині фільму. Проходячи свій екватор, він починає розвалюватися на ходу, мов чарівний замок Хаула без Кальцифера. Та разом з тим у ньому вистачає гачків, за які можна зачепитися і полетіти в новий сезон супергеройських пригод MCU. Але я цей сезон таки пропущу.